взятої компанії. Звідси походить зростання важливих і, можливо, обмежених ресурсів (водні, лісові, рекреаційні). Компанії всіляко намагаються зарекомендувати себе перед споживачем, або зберегти вже досягнуту вершину. Результатом вільної торгівлі стає марнотратство необхідних для життя людини ресурсів, забруднення навколишнього середовища і приниження людського капіталу.

Поняття конкуренції широке в сучасному світі. Ми можемо спостерігати її практично у всіх сферах діяльності людини – як правило, вона є мірилом успіху, який супроводжується славою, повагою і грошима. Спорт – конкуренція на змаганнях за бажану медаль. Школи, університети – конкуренція між учнями за бажану оцінку. Робочий колектив – конкуренція за підвищення посади. Мистецтво – конкуренція за визнання. Підприємництво – конкуренція за споживача.

В кінцевому рахунку, все зводиться до вищезазначеного споживача. Спорт, школи і університети роблять споживача з держави – немов конвеєр на заводі. Спорт виховує в людях агресію, боротьбу і любов до своєї країни – щоб у разі військових конфліктів людина була готова пожертвувати своїм життям, або була здатна конкурувати за гарне місце у соціумі, не звертаючи уваги на інших людей – на потребу капіталізму. Школи роблять практично однакових в розумовому розвитку майбутніх громадян – щоб кожен з них зміг легко адаптуватися до політики і соціального устрою своєї держави, не ставлячи при цьому зайвих питань. Люди, які не згодні з політикою держави будуть або змушені під неї підлаштовуватися, або виявляться на узбіччі соціального суспільства.

Мистецтво і підприємництво в сучасному світі практично ідентичні поняття. Великі гроші нерозривно пов'язані з кінцевим споживачем – тому в нашому світі так багато непотрібних товарів: тисячі видів цукерок, сотні марок автомобілів, сотні дурних пісень і фільмів, мільйони метрів тканини, навіть ідентичний сир на ринку продається в п'яти різних наметах. Суспільство завело звичку говорити про свободу вибору і відсутність дефіциту – сучасний світ споживання пов’язаний зі штучним створенням дефіциту, пов'язаний з грошима, інакше, навіщо нам стільки товарів, якщо вони різняться лише деякими характеристиками, при цьому, не підвищуючи свою цінність з точки зору користі для людини?

Вільна торгівля і підприємництво повні егоїзму, відсутності зобов'язань і беззаконня. Припустимо, ви – власник супермаркету і знаєте, що у вашого конкурента в банку лежить близько 50 тисяч грошових одиниць. Ви продаєте товар заниженою ціною, і ваш конкурент протягом двох-трьох місяців вилітає в трубу. За словами Жака Фреско, теорія успішного комерсанта полягає в тому, щоб відправитися на китайську (будь-яку) фабрику і запитати: «Скільки ви візьмете за виробництво цього товару?» Вони скажуть: «50 за штуку». «Скиньте до 30, і я замовлю і п'ять тисяч одиниць. Скиньте до 15, і я візьму двадцять тисяч ». Фабрика змушена погодитися, і тому вона наймає натовп людей за умовні півдолара в день. Або ви купите шматок землі за двадцятку, переждете пару місяців і зможете продати її за тридцятку – вас назвуть успішним підприємцем. Люди захоплюються успішними людьми, вважають їх розумними і грамотними, навіть не здогадуючись про їх підлість і егоїстичність. Тому що в рамках вільної торгівлі кожному підприємцю не важлива людина – йому важлива грошова одиниця. [3]

При системі вільного підприємництва розробники, менеджери і маркетологи підлаштовуються під ринковий попит. Наприклад, при будівництві гірськолижного курорту ніхто не питає у місцевих жителів їх думку, ніхто не виставляє проект на загальне голосування. Попит дозволяє оцінити кількість тих людей, які можуть дозволити собі катання на лижах. Якщо компанія запропонує досить зручностей, які гірськолижники хотіли б і можуть собі дозволити, цей курорт досягне успіху. Подібна система не обслуговує потреби всіх громадян. Знайдеться багато людей, які хотіли б кататися на гірських лижах, але яким це не по кишені. Вибір того, що може собі дозволити певна група людей, невеликий. Це і є приклад в дії теорії еліти, вперше згаданої економістом Вальфредо Парето. Той, хто контролює купівельну спроможність, володіє найбільшим впливом. Скрізь, де існують гроші, існує елітизм – поділ суспільства на біомасу (тобто народ) і еліту (керуючі біомасою). [3]

Тому від кожного підприємця, від кожної компанії, так відчайдушно спраглої здобути той самий сучасний успіх, виходить колосальне марнотратство матеріалів і ресурсів. Компанії займаються непотрібною паперовою роботою, рекламою, виробництвом і так далі – все через конкуренцію. Ще одним прикладом може служити будь-яке звернення до суспільства по телебаченню. Глядач побачить масу різних мікрофонів, кожен з яких належить до конкуруючої медіа-групи, хоча потрібна всього лише пара, щоб сповістити світ про цю подію.

Звичайно, прихильниками вільної торгівлі були, є і залишаться сучасні підприємці (деякі з них керують цілими державами) – адже вони продовжують генерувати прибуток. Уявімо собі чудову країну, де всі люди зайняті виробництвом товару і його обміном за допомогою грошей. Фермер прокинувся вранці, видоїв молоко в відро і відніс його сусідові. Той повернув йому порожнє відро і вручив певну суму грошей, на яку фермер купив собі ще одне відро. Тепер завтра вранці фермер зможе видоїти молоко в два відра. На третій день фермер продає два відра молока і сподівається купити третє, щоб завтра забезпечити молоком третього сусіда. Але йому не вистачає виручених грошей, так як відро стало дорожче. Або за молоко менше заплатили? Хто винен? Фермер все зробив правильно, молоко було свіжим, сума грошей подвоїлася. В чому причина?

Тому що геніальний підприємець знає, що відтепер відра купувати будуть в будь-якому випадку. Тому що кількість фермерів, які купують відра, збільшилася. Тепер, піднімаючи ціну, підприємець розраховує отримати гарний прибуток.

Що відбувається потім. Потім з'являється новий підприємець, який продає відра дешевше. Перший підприємець знижує ціну, і фермери думають: «Так, потрібно купити більше відер, адже потім можуть знову подорожчати». Фермери кидаються купувати відра, фіксується раптове підвищення рівня продажів – бум – відра знову піднімаються в ціні. Фермери не встигають купити відра, тому багато хто робитиме це за цінами набагато дорожче. Звідси росте ціна на молоко. Звідси росте все, навіть час роботи молочника. А коли система перестане генерувати прибуток, нам треба щось зробити з відрами, наприклад, робити дешеві кріплення. Або щось зробити з молоком – може розбавляти його?

Тут в справу втручається третя сторона. Сусід, який купував молоко, завдяки чому фермер купував відра. Він каже, що останнім часом має проблеми зі шлунком. Він готовий платити більше за молоко, тільки нехай воно буде якісним, або він знайде іншого фермера. Фермер зробив висновки, розлив хороше молоко, але наступного ранку в дорозі у нього ламаються ручки відер. Тепер у фермера немає ні клієнта, ні відер, ні молока. Підприємець продовжує генерувати прибуток, клієнт знаходить собі іншого